Состоялся чемпионат по интеллектуальным играм «Что? Где? Когда?» среди учащихся Жабинковского района. Состязание проходило в рамках областного синхронного турнира по игре, который одновременно в онлайн-формате проходил во всей Брестчине. Ученики и ученицы должны были ответить на 36 вопросов разной сложности, подготовленные авторами-составителями. Такие состязания не являются простой забавой — они совершенствуют логику, тренируют умение мыслить, находить скрытые смыслы, развивают критическое мышление учащихся. Кроме того, они дают возможность узнать малоизвестные закономерности и факты о нашем окружающем мире. Накал игры не отличался от того, что происходит на солидных турнирах. Всего в состязании участвовало шесть команд, состоявших из представителей трёх городских школ, лицея, а также Ленинской и Ракитницкой СШ. По итогам турнира убедительную победу одержала команда учащихся средней школы № 3 под руководством тренера Артёма СЕРЕДЫ. С удовольствием называем имена победителей: Никита РЕМЕШ, Генрих ДУЛЕВИЧ, Никита ГИНЬ, Александр ТКАЧУК, Даниил ХУТРЕНКО, Матвей ПРИСТУПА и Артём АЛЕКСЕЙЧИК.
Вскоре ребята вместе с тренером будут представлять наш район на республиканских состязаниях по интеллектуальным играм. Пожелаем им больших успехов. Служба информации «СП»
Стать медицинской сестрой Ирина ОСТАПЮК решила, ещё учась в школе. После окончания Брестского государственного медицинского колледжа в 2008 году устроилась медсестрой в Жабинковскую центральную районную больницу. Заочно окончила Брестский государственный университет имени А.С. Пушкина, как специалист по социальной работе. После распределения трудится в стоматологическом кабинете.
— Обязанности медицинской сестры зависят от места работы, — рассказывает Ирина. — Я ежедневно подготавливаю кабинет к приёму пациентов, привожу в порядок рабочее место, контролирую сроки годности дезрастворов и пломбировочных материалов, готовлю инструменты к стерилизации, ассистирую при проведении лечебных манипуляций, веду медицинскую документацию. Пациентов стоматологического кабинета зачастую беспокоит острая боль, кариес, пульпит, периодонтит… В рамках ежегодного осмотра к нам приходят дети.
Сейчас в четырёх стоматологических кабинетах поликлиники трудятся три стоматолога-терапевта, два фельдшера, три медсестры и врач-интерн.
— Медсестра Ирина Остапюк — очень ответственный и исполнительный работник, — рассказывает заведующая стоматологическим отделением Марина Муха. — В июле текущего года прошла курсы повышения квалификации. Работает добросовестно, профессионально выполняет свои обязанности. Чувствуется, что человек на своём месте.
А вечером после трудового дня Ирина любит прогуляться с мужем и дочкой, послушать музыку, почитать интересную книгу, порисовать. Лидия ИВАНИХИНА Фото Светланы КИСЛОЙ
Благодаря современным умным устройствам многие люди знают, сколько за день сделали шагов. А вот Роман ДЕРКАЧ свой ежедневный путь исчисляет в… километрах. Почему? Всё очень просто: молодой человек трудится водителем в ОАО «Вознесенский».
— С детства меня привлекала техника, — делится Роман Александрович. — Папа работал в сельском хозяйстве, трудился в поле. Часто приносил с работы кусочки хлеба с салом, говорил: зайчик передал. Мне очень-очень хотелось встретить этого «зайца» и поблагодарить за такое вкусное угощение.
Мальчонка часто просился с папой на работу. С удовольствием взбирался в кабину трактора и внимательно смотрел вперёд — в надежде, что встретит щедрого ушастого. Не раз видел, как, прижав уши, стремительно проносились зайцы по свеже-вспаханному полю, но почему-то к папиной котомке с обедом «подходили» только тогда, когда Ромы не было в кабине… Эти детские воспоминания, пожалуй, самые тёплые и добрые, связаны с полем, посевами, пропитанные пылью от соломы, невыносимой августовской духотой и приятной прохладой от утренней росы. Поэтому, когда встал выбор жизненной дороги, решил трудиться, как отец в сельском хозяйстве. После окончания Кривлянской школы Роман поступил в Пружанский сельхозтехникум.
Получив диплом, молодой специалист пришёл на первое место работы в Жабинковскую сельхозтехнику. Месяц побыл слесарем, а потом пересел на МАЗ. Когда промелькнули два года отработки, Роман попросился поближе к дому — в ОАО «Вознесенский».
— В нашем хозяйстве мне очень нравится — коллектив механизаторов толковый, старшие коллеги всегда подскажут и дельный совет дадут, если что-то в машине случится, — рассказывает Роман Деркач. — Да и руководство очень понимающее. Этим летом мы с напарником Димой ПУТЧИКОМ на «Джон Дире» убирали зерновые. «Старичок» Джон» едва поспевал за «молодыми» КЗСами, но свои 611 тонн зерна мы намолотили. Пусть и не оказались в числе тысячников, но и наш вклад в каравай хозяйства оказался весомым. На следующий год обязательно будем проситься на жатву.
Сейчас Роман Александрович трудится на МАЗе–двадцатитоннике — перевозит силос, сенаж, зерно кукурузы, органику. Крутить баранку парню очень нравится, наблюдая, как за стеклом кабины меняются родные пейзажи. Каждый день под колёсами МАЗа мелькают дороги — то гравийные, ухабистые, то ровные, как водная гладь. В такие минуты хочется помечтать о том, как начнёт строить дом, куда приведёт свою невесту, как будут встречать малыши папу после рабочего дня. А пока отдых — это отчий дом, прогулки за грибами или рыбалка, помощь родителям и старшей сестре по дому и огороду. Светлана БЕЛЯК Фото автора
ВОПРОС: Хочу завещать свой дом сыну, какие документы на дом мне нужно принести нотариусу для составления завещания? Виктор М.
ОТВЕТ: Для составления и удостоверения завещания нотариусу не нужны документы, подтверждающие принадлежность, имущества. Но важно понимать, что для предоставления грамотной консультации лучше все-таки показать такие документы нотариусу, чтобы выявить все вопросы, которые могут возникнуть при оформлении наследственных прав в будущем Вашим сыном.
В четверг, 27 октября, в белорусском оппозиционном сегменте Telegram стала распространяться информация о том, то ИП на рынках не выходят на работу. Фото закрытых точек в нескольких городах ходят по сети. Корреспонденты «Минской правды» проверили, что происходит у частников на вещевых рынках.
Плещеницкие предприниматели не бастуют
По слухам, предприниматели на рынках сегодня бастуют. Работая в Логойском районе, а конкретнее, в Плещеницах, корреспондент «Минской правды» решил проверить ситуацию на местном рынке.
Судя по обстановке, а день сегодня дождливый, торговые точки в городском поселке работают по привычном графику.
Основные покупатели из местных деревень приезжают за покупками в первой половине дня.
Поэтому, учитывая поток посетителей, ближе к обеду продавцы начинают сворачивать торговлю.
Почему сегодня не бастуют, поинтересовались у одного из предпринимателей. Имени своего хозяйка нескольких торговых точек не называет, но искренне рассказывает о том, как работается.
— Торговля могла бы идти и лучше, — делится предприниматель. — Наши основные покупатели — те, кто не ездит за обновками в Минск. А это местные пенсионеры, работники сельхозпредприятий. Вот для них и работаем. Сегодня не выйти на рынок — это в первую очередь лишиться возможности заработать лишнюю копейку. Ведь бывает и так, что за пару дней имеешь нулевую выручку. А как жить, как платить налоги. Знаете, сегодня здесь остались самые стойкие. Когда-то на этом рынке было около двух десятков предпринимателей, а сейчас осталось пять. Время, конечно, сложное, но выживать-то нужно. Вот мы и помогаем людям одеваться.
Кстати, ни один из частных магазинов в Плещеницах сегодня не объявил о том, что не откроется. Все вышли на работу по привычном графику.
А завтра в поселке развернется еще одна торговая площадка: по пятницам сюда приезжают продавцы со всей области, предлагающие товар, от продуктов питания и сельхопродукции до одежды и обуви.
Солигорск
Единственный рынок в Солигорске — «Октябрьский» — работает в штатном режиме.
Несмотря на будний день, большинство торговых павильонов открыты, прогуливаются по рядам и покупатели.
Борисов
Вещевой рынок «Стадион» в Борисове работает. Это центральный и самый большой в этом райцентре «базар».
Несмотря на будний день, практически все павильоны работают, есть покупатели.
Продавцы говорят, что основной наплыв ждут завтра и в выходные.
Сейчас людей мало. И тем не менее, они есть. Поэтому предприниматели работают по графику.
Молодечно
На рынке Молодечно сегодня не особо оживленно. Рабочий день, люди заняты на своих рабочих местах. Но торг идет. Горожане приобретают овощи и фрукты, молочную продукцию, колбасные изделия, ими торгуют в закрытых павильонах.
Со слов продавцов, основной поток покупателей был у них с самого утра. В настоящий момент палатки потихоньку сворачивают свою работу.
Смолевичи
Смолевичи — город маленький, здесь торгуют в основном люди предпенсионного возраста.
Рынок и в обычное время очень маленький, арендует павильоны всего 20 человек, все остальное уже много лет пустует.
Основной день продаж — суббота, когда люди собираются на ярмарки.
Марьина Горка
Центральный рынок в Пуховичском районе работает обычно.
Открыто большинство торговых точек.
Столбцы
Рынок работает в штатном режиме:
Жодино
Стодедовский рынок также работает. Торговые точки открыты, есть и покупатели.
Елена Харевич, Алёна Дроздовская, Антон Неверов, Марина Слиж, Анна Галковская
Гэты дзень патрэбна памятаць, хоць і мінула ўжо амаль восем дзясяткаў гадоў. Ніколі за шматвекавую гісторыю нашага краю не здаралася такога, каб за суткі было знішчана прыблізна паўтысячы чалавек. Аднак, на жаль, такое адбылося 27 кастрычніка 1942 года.
У Жабінцы ёсць мемарыял. Гэтае шчымлівае для кожнага жабінкаўца месца прысвечана ахвярам вайны і размешчана на вуліцы Міру. Помнікі, узведзеныя яшчэ ў мінулым стагоддзі, распавядаюць пра падзеі 27 кастрычніка 1942 года. Без перабольшвання можна сцвярджаць: гэта самы трагічны дзень у нашай гісторыі.
Першы помнік-памятка пра яго ўзнік праз пяць гадоў пасля вызвалення Жабінкі. Ён прысвечаны сям’і Чубукоў, закатаванай восенню сорак другога. На магіле надпіс: “Любімай жонцы, цудоўнаму сябру, камуністу, адданаму патрыёту Савецкай Радзімы, па-зверску забітай нямецкімі вырадкамі ў ліку 75 савецкіх грамадзян 27 кастрычніка 1942 года Соф’і Фёдараўне Чубук і дзецям Рэну і Светачцы ад мужа і бацькі падпалкоўніка Чубука Івана Фёдаравіча”.
Архівы і ўспаміны сведкаў расказваюць, што сапраўднае імя Соф’і Фёдараўны было Сара Фраймонтаўна. Яна нарадзілася 115 гадоў таму (у 1907-м). Маладая жанчына жыла ў Ленінградзе, была настаўніцай. Летам 1941 года, калі ў школе прагучаў апошні званок, яна разам з дзецьмі прыехала на канікулы ў горад над Бугам, паколькі ў Брэсцкай крэпасці праходзіў службу яе муж ваенурач Фёдар ЧУБУК.
Час быў пераднавальнічны, і ўжо праз лічаныя дні выбухнула вайна, якая раздзяліла сям’ю. Чубукі не паспелі пакінуць горад, ахоплены агнём. Неўзабаве Сара далучылася да антыфашысцкага падполля, якое дзейнічала ў акупаваным Брэсце. А ў хуткасці змяніла нацыянальнасць і імя. Як такое сталася, згадвала адна з кіраўнікоў брэсцкага падполля Таццяна СМІРНОВА. У аўтабіяграфічнай кнізе Таццяна Мікалаеўна расказала, як у жніўні 1941-га нямецкая акупацыйная адміністрацыя вырашыла замяніць савецкія пашпарты на нямецкія аўсвайсы. Для гэтага патрабаваліся сведкі-паручальнікі. Тыя павінны былі пацвердзіць, што чалавек на самой справе той, за каго сябе выдае. Гэткім чынам жонкі чырвоных камандзіраў яўрэйскай нацыянальнасці ў новых дакументах атрымалі не толькі новыя імёны, але й нацыянальнасць. У Соф’і (Сары) Чубук былі дзесяцігадовы сын Рамуальд (Рэн) і дачка Света, народжаная ў 1937-м. Усе яны загінулі на Жабінкаўшчыне, паколькі да восені сорак другога змаглі вырвацца з акупаванага Брэста і пасяліліся паблізу мястэчка.
На простым бетонным помніку, увенчаным чырвонай зоркай, пазначана лічба 75 загінулых. Сапраўдны маштаб трагедыі падпалкоўнік Іван Чубук, які некалькі гадоў шукаў сляды ўласнай бяды, не ведаў. Іван Фёдаравіч нават не мог уявіць у 1949-м, калі ставіў пахавальны абеліск па жонцы і дзецях, што колькасць забітых вымяралася не адзінкамі, не дзясяткамі — сотнямі.
Карнікі былі педантычнымі. Яны вялі ўлік, фіксіравалі свае так званыя “акцыі”, пасля якіх заставаліся папялішчы і забітыя, закатаваныя людзі. Большасць з іх не супраціўляліся, не трымалі ў руках зброю, хіба што мелі малых дзяцей на руках…
Захаваўся “Журнал баявых дзеянняў 3-га батальёна 15-га ахоўнага паліцэйскага палка”. Менавіта ён у верасні-лістападзе лютаваў на Палессі, “намаляваўшы” свой “Трохкутнік” — карную аперацыю, якая закранула Жабінкаўскі і суседнія раёны. Першым вялікім актам трагедыі стала знішчэнне 11 верасня 1942 года вёскі Драмлёва і яе мірных жыхароў. Праз сорак сем дзён прыйшла чарга ўсходнікаў — сем’яў чырвонаармейцаў і савецкіх работнікаў. “Журнал”, які мы прыгадалі, утрымлівае лаканічны запіс наконт дзейнасці адной з рот крывавага палка: “10-я рота праводзіла праверку насельніцтва ў раёне Жабінкі. Закатавана 500 перасяленцаў з Савецкага Саюза”. Дакументы з Дзяржаўнага архіва Брэсцкай вобласці называюць крыху меншую лічбу — 473 — і ўтрымліваюць спісы закатаваных.
Ёсць і расказ, засведчаны ў студзені 1945 года, пра тое, што здарылася: “У мястэчку Жабінка нямецкія вырадкі сагналі некалькі соцень чалавек у жандармерыю пад выглядам рэгістрацыі, адкуль павялі пад зброяй на расстрэл да папярэдне падрыхтаванай ямы, якая знаходзілася ў Жабінцы непадалёк, на адлегласці у 300 м,
ад “Заготзерно”. Перад расстрэлам, як сведчаць відавочцы Барыс Дзмітрук з Жабінкі і Лявонцій Ігнатавіч Якубук, жыхар вёскі Баляўшчына Сяхновіцкага сельсавета, гітлераўскія забойцы пачалі зрываць з людзей адзежу і абутак. Пачаліся жахлівыя крыкі і плач жанчын, дзяцей, каты прыкладамі падганялі да яміны па тры-чатыры чалавекі, расстрэльвалі з аўтаматаў і пісталетаў. Пасля першых ахвяр падганялі наступных, і так працягвалася каля трох гадзін. “Я чуў, — расказвае відавочца Дзмітрук Б., — як хлопчык 12-ці гадоў, падышоўшы да ямы з жанчынай, відаць, са сваёй маці, крыкнуў нямецкім катам: “Вы нас расстреливаете, наши придут, отомстят за нас, и вы захлебнётесь своей собственной кровью”.”
У той самы дзень чуліся расстрэльныя каманды і ў вёсцы Сцяброва, якая зараз знаходзіцца ў гарадскіх межах.
Неўзабаве, у 1956 годзе, каля першага помніка на вуліцы Міру паўстала і другая памятка. На ёй лаканічны надпіс: “Вечная памяць савецкім грамадзянам, па-зверску расстраляным фашыстамі ў гады акупацыі”.
А ў 1992-м, да 50-годдзя трагедыі перад старым помнікам паўстаў новы — скульптурная кампазіцыя, на якой жанчына трымае на руках дзіцё. Яны знаходзяцца ў кулямётным прыцэле. Аўтарам гэтага твора стаў дацэнт кафедры скульптуры Беларускай дзяржаўнай акадэміі мастацтваў Сяргей ЛОГВІН.
Кожны з гэтых помнікаў мацуе нашу памяць пра дзень, які нельга забыць. Анатоль РОСТАЎ Фота аўтара
Свае 90-я ўгодкі адсвяткаваў наш знакаміты і паважаны зямляк Іван Міхайлавіч ГРЫЦУК, які зрабіў шмат для развіцця Беларусі. Усё жыццё ён у прамым і ўскосным сэнсе працягваў сувязь — паміж вёскамі, гарадамі, краінамі і, канечне, людзьмі.
Адразу некалькі жабінкаўцаў напярэдадні юбілейнай даты звярнуліся ў рэдакцыю з просьбай: “Напішыце, калі ласка, пра Івана Грыцука. Вы згадвалі пра яго, калі пералічвалі трыццаць “зорных” асоб, народжаных на жабінкаўскай зямлі. Пра такога чалавека кожны павінен ведаць!”
Што ж, выконваем пажаданні і адразу віншуем шаноўнага Івана Міхайлавіча з цудоўнай датай, зычым яму здароўя і добрага настрою на дзясятым дзясятку.
Ён нарадзіўся 25 кастрычніка 1932 года ў Мацеевічах. Хлопец рана страціў бацьку, і маці адной давялося падымаць трох дзяцей.
Першы яркі ўспамін — з часоў вайны, з той спякотнай нядзелі 22 чэрвеня 1941 года, калі над роднай вёскай біўся савецкі чырваназорны самалёт. Лятак быў збіты на вачах сялян, сярод якіх быў і маленькі Іван. Так здарылася, што значна пазней у арміі Грыцук служыў на ваенным самалёце і нават скакаў з парашутам. Аднак у жыцці ён не абраў неба. Можна сказаць, яго лёсам стала тое, што звязвае неба з зямлёю — сувязь.
Пасля заканчэння ў 1948 годзе шасці класаў хлопчык пайшоў вучыцца ў Брэсцкае рамеснае вучылішча сувязі № 15, якое скончыў праз два гады па спецыяльнасці наглядальніка радыётрансляцыйных вузлоў і быў накіраваны ў Гродзенскае абласное ўпраўленне сувязі. Працаваў майстрам Парэцкага і Свіслацкага радыёвузлоў. У 1956 годзе Іван Грыцук здаў экстэрнам экзамены і атрымаў атэстат аб сярэдняй адукацыі, закончыў на выдатна і завочнае аддзяленне электратэхнікума сувязі ў Мінску.
Іван Міхайлавіч працаваў у Свіcлацкай канторы сувязі, начальнікам раённых вузлоў у Сапоцкіне, Лідзе, Вялікай Бераставіцы, а ў 1968-м быў прызначаны старшынёй Гро-дзенскага абласнога вытворча-тэхнічнага ўпраўлення сувязі.
Хоць Іван Грыцук і займаў адказныя пасады, аднак заўсёды знаходзіў час вучыцца, рыхтавацца да экзаменаў і паспяхова іх здаваць. У 1976-м ён скончыў Вышэйшую партыйную школу пры ЦК КПСС і стаў першым намеснікам міністра сувязі Беларускай ССР. А праз тры гады атрымаў дыплом з адзнакай Усесаюзнага завочнага электратэхнічнага інстытута сувязі.
Надзвычай важным у жыцці Івана Міхайлавіча выдаўся 1980 год. Ён адразу прынёс прыемную навіну: 22 студзеня Іван Грыцук быў назначаны міністрам сувязі БССР.
Той, хто жыў у той час, памятае, што сапраўднай вехай у гісторыі Беларусі стала аўтаматызацыя гарадскіх і сельскіх тэлефонных станцый, якую Міністэрства сувязі Беларусі здзейсніла раней за іншыя рэспублікі Савецкага Саюза. Да 1986 года ад Мінска да Брэста, Гомеля, Гродна, Віцебска, Магілёва, а ад іх да раённых цэнтраў праклалі магістралі з прымяненнем новых на той час кааксіяльных кабеляў. Іван Міхайлавіч унёс значны ўклад у работу па абнаўленні сродкаў сувязі і ліквідацыі наступстваў аварыі на Чарнобыльскай атамнай станцыі.
16 ліпеня 1990 года Міністэрства сувязі БССР было ператворана ў Міністэрства сувязі і інфарматыкі. Пры непасрэдным удзеле Івана Грыцука значна пашырылася знешнеэканамічная дзейнасць, на развіццё сродкаў сувязі Беларусі былі прыцягнуты салідныя замежныя інвестыцыі. У 1993–1994 гадах, нягледзячы на цяжкасці ў іншых галінах эканомікі, сувязь краіны развівалася выключна хуткімі тэмпамі.
16 верасня 1994 года Іван Міхайлавіч быў вызвалены з пасады міністра сувязі і інфарматыкі Рэспублікі Беларусь. Яго праца мела выдатныя адзнакі. Іван Грыцук стаў кавалерам ордэнаў Леніна, Працоўнага Чырвонага Сцяга і Кастрычніцкай Рэвалюцыі, быў узнагароджаны медалямі “За сумленную працу” і “Ветэран працы”, знакам “Ветэран службы”. У 1975 годзе яму прысвоена званне “Ганаровы радыст”, а затым Іван Грыцук станавіўся “Заслужаным сувязістам БССР” і “Майстрам сувязі”, неаднойчы выбіраўся народным дэпутатам Вярхоўнага Савета Беларускай ССР, а трыццаць гадоў таму стаў сапраўдным членам (акадэмікам) Міжнароднай акадэміі інфарматызацыі.
У сваёй аўтабіяграфіі Іван Міхайлавіч згадвае, што з’яўляецца заснавальнікам дынастыі сувязістаў. Яго жонка Клаўдзія Лукінічна скончыла Мінскі электратэхнікум сувязі, працавала тэлеграфістам. Дачка Таццяна пасля матэматычнага факультэта Гродзенскага педінстытута і Усесаюзнага электратэхнічнага інстытута знайшла сваё прызванне ў галіне сувязі. А другая дачка Ларыса, выпускніца Белдзяржуніверсітэта, таксама скончыла пазней Усесаюзны электратэхнічны інстытут. І ўнукі Грыцуковы сталі прадаўжальнікамі сямейнай традыцыі, звязаўшы лёсы з сувяззю.
Дзесяць гадоў таму, калі адзначалася 80-годдзе нашага земляка, у Гісторыка-інфармацыйным цэнтры Мінскага філіяла РУП “Белтэлекам” адкрылася экспазіцыя “Чалавек у гісторыі сувязі”. Вядома, гэтым чалавекам быў выдатны юбіляр. А 25 кастрычніка 2017 года ў зале калегіі Міністэрства сувязі і інфарматызацыі Рэспублікі Беларусь адбылося пасяджэнне Савета ветэранаў у гонар 85-годдзя Івана Міхайлавіча.
Аднак колькі б ні мінула часу, як бы не ўзносіў высока і далёка лёс сапраўднага сувязіста ад Бога, Іван Грыцук заўсёды памятаў аб зямлі, што дала яму жыццё, пра родныя Мацеевічы, увесь жабінкаўскі край. Анатоль БЕНЗЯРУК На здымку: свой 90-ы дзень нараджэння ў гэтыя дні святкуе наш вядомы зямляк Іван ГРЫЦУК.
В сельхозорганизациях полным ходом идёт ремонт техники для весенних полевых работ. Время идёт быстро — не успеем оглянуться, как весна позовёт земледельцев в поле. Поэтому подготовить технику необходимо качественно и своевременно до 1 марта 2023 года.
— В целом, ситуация неплохая, — отметил главный госинспектор управления по сельскому хозяйству и продовольствию райисполкома Юрий ЗАВЕРЖЕНЕЦ. — В хозяйствах Жабинковщины ответственно подходят к данному вопросу. Выполняются все требования, предъявляемые ГОСТом, техника хранится в надлежащих условиях и виде.
Инженерные службы района совместно с Брестским областным управлением Департамента государственной инспекции труда регулярно осуществляют мониторинг состояния охраны труда, условий работы, пожарной безопасности, хранения техники и проведения ремонта.
До 30 ноября пройдёт смотр-конкурс готовности ремонтно-обслуживающей базы сельхозорганизаций для работы в зимних условиях, по подготовке машинно-тракторного парка к весенне-полевым работам. Так, на основании решения Жабинковского райисполкома от 18 ноября 2015 года № 1894 «Об организации ежегодных районных соревнований за достижение высоких производственных показателей в агропромышленном комплексе района» победители, занявшие 1, 2 и 3 места, получат денежные премии в размере 80, 60 и 40 базовых величин соответственно, направляемых на укрепление материальной базы ремонтных мастерских.
Мониторинг состояния охраны труда, хранения техники и проведения ремонтных работ будет продолжаться. А оценку проведённому ремонту выставит посевная кампания — эффективная работа в поле невозможна без надёжной техники. Татьяна НИКИТИНА, главный специалист отдела организации производства управления по сельскому хозяйству и продовольствию Жабинковского райисполкома; Олег ЖМИНЬКО, заместитель начальника отдела надзора за соблюдением законодательства об охране труда Брестского областного управления Департамента государственной инспекции труда
У кастрычніку-снежні Федэрацыя прафсаюзаў Беларусі праводзіць маніторынгі захавання тэмпературнага рэжыму ды гатоўнасці прадпрыемстваў і арганізацый да работы ў асенне-зімовы перыяд. Тэхнічныя інспектары, рэйдавыя групы абавязкова звернуць увагу на выкананне тэмпературнага рэжыму ў вытворчых памяшканнях і цэхах, стан санітарна-бытавых памяшканняў, забеспячэнне работнікаў спецыяльным адзеннем і абуткам. Нагадаем: у Брэсцкім абласным аб’яднанні прафсаюзаў працуе “гарачая лінія” тэхнічнай інспекцыі працы. Дзякуючы гэтаму любы работнік можа паведаміць аб парушэннях выканання правілаў і нормаў аховы працы па тэлефоне (80162)32-21-37 (звяртацца можна ў панядзелак-пятніцу з 8:00 да 13:00 і з 14:00 да 17:00).
Тыдзень бацькоўскай любові
З 14 па 21 кастрычніка ў краіне праходзіў Тыдзень бацькоўскай любові. У межах акцыі “Восеньскі букет” работнікі Жабінкаўскага тэрытарыяльнага цэнтра сацыяльнага абслугоўвання насельніцтва павіншавалі з юбілеямі і святамі пяць жанчын і аднаго мужчыну. Іван Антонавіч ПРЫГОДЗІЧ — доўгажыхар, нядаўна адзначыў 98-ы дзень нараджэння, выхаваў трох выдатных дачок. Восеньскі букет сагрэў душу мужчыны, а Дзень бацькі стаў цудоўнай нагодай падзяліць мядовы торт з дачушкамі, што часта наведваюць бацьку. Пажадаем Івану Антонавічу дабра і здароўя. Не за гарамі — векавы юбілей!
На экскурсію да… таты
У пятніцу, 21 кастрычніка, у нашай краіне ўпершыню адзначаўся Дзень бацькі. Чым не нагода павіншаваць любімага тату прама на працоўным месцы? Такой магчымасцю скарысталася трэцякласніца Ленінскай сярэдняй школы Маша ЛУГАЎСКАЯ — у гэты дзень яна прыйшла ў Ленінскі сельвыканкам разам з аднакласнікамі. Тата Мікалай з задавальненнем расказаў юным наведвальнікам, што адбываецца ў сельскім Савеце, як тут рэгіструюцца шлюбы, нараджэнні немаўлятак ды інш. Юных “чамучак” пачаставалі прысмакамі і ўручылі сувеніры.
З навукай — у будучыню!
Навуковая і даследчая дзейнасць ліцэістаў Ганны КОБЕЦ, Ганны НОУР і Фелікса СТАРЫКЕВІЧА пад
кіраўніцтвам настаўніка гісторыі і грамадазнаўства Эліны ЧАРНЕЦКАЙ дае свае станоўчыя вы-
нікі. 21 кастрычніка ў Брэсцкім дзяржаўным універсітэце імя Пушкіна навучэнцы жабінкаўскага ліцэя паўдзельнічалі ў рэгіянальнай навукова-практычнай канферэнцыі “Навуковы патэнцыял моладзі Брэстчыны”, дзе прадставілі даследчыя работы. Жабінкаўцы адзначаны сертыфікатамі ўдзельнікаў канферэнцыі.
У фінансах — самыя адукаваныя
На базе трэцяй гарадской школы адбыўся другі этап рэспубліканскай алімпіяды па фінансавай адукаванасці сярод старшакласнікаў. У ім прынялі ўдзел пераможцы першага этапу — 23 вучні з дзевяці школ раёна. Першае месца заваявалі выпускнік першай гарадской Міхаіл СЯДКО і дзесяцікласнік з СШ № 3 Усевалад ДЗМІТРУК. Другое месца падзялілі навучэнцы Ракітніцкай школы Дзяніс САВІНКІН і Марына КРАЧКО, а таксама ліцэісты Яўген ДЗЕМІДЗЮК і Дзмітрый ПАШКОВІЧ. Трэція месцы ў прадстаўнікоў Ленінскай школы Яўгеніі ЛОСЬ і Глеба КЛІМОВІЧА, а таксама ў вучня СШ № 1 Аляксея ПІЎЧЫКА.
…з’явілася каля канторы ААТ “Жа-бінкаўскі” падчас святкавання Дня бацькі. Менавіта так арыгінальна вырашыла адзначыць гэтае свята згуртаваная каманда сельгасарганізацыі, дзе рупяцца 139 мужчын, што выхоўваюць дзетак. Прадстаўнікі моцнага полу на чале з дырэктарам гаспадаркі Міхаілам Вячоркам высадзілі туі і вечназялёныя дрэўцы. Вядома, ім крыху дапамагалі прадстаўніцы прыгожай паловы калектыву. Алею ў гонар свята вырашылі назваць алеяй Бацькоў.
Перш чым яе закласці, працаўнікі “Жабінкаўскага” ўсклалі кветкі да помніка землякам, што загінулі падчас Вялікай Айчыннай вайны. А потым старшыня пярвічнай арганізацыі Беларускага саюза жанчын Ганна ПЛЫТНІК і кіраўнік прафсаюзнага камітэта гаспадаркі Людміла ЛІПІЧ уручылі падарункі тром татам, што воляй лёсу выхоўваюць дзяцей без мам. Святлана БЯЛЯК
— Як толькі збяромся на кірмаш у Жабінку, — жартавалі гандляры з Драгічына і Іванава, — абавязкова пойдзе дождж.
Дзве гадзіны бесперапынна ён выпрабоўваў на трываласць удзельнікаў другога Пакроўскага кірмашу, які адбыўся ў мінулую суботу, 22 кастрычніка.
— На мне месца сухога няма, — дзяліўся фермер з аграгарадка Самахвалавічы, — але нам не прывыкаць. Зараз распагодзіцца, будзе ўсё, як водзіцца, і для цела й для душы на Пакроўскім кірмашы.
Сапраўды, так і атрымалася. У 10 гадзін раніцы гарадская плошча ў Жабінцы гудзела, як разварушаны вулей. Мне насустрач ішлі людзі з мяхамі буракоў, морквы, цыбулі. Гародніну можна было купіць ад 60 капеек за кілаграм.
Прыемна здзівілі кошты на бульбу. Яе можна было набыць як па 60, так і па 50 капеек за кіло. За паўрубля другі хлеб гатункаў “уладар”, “скарб”, “лілея”, “каралева Ганна”, “таскана” ды “маніфест” прапаноўвалі ААТ “Арэпічы”, “Хмелева” і фермерская гаспадарка Аляксандра Цалюка.
За яблыкі і грушы прасілі па 1,50-2 рублі за кілаграм, вінаград прадаваўся па 5 рублёў, а журавіны — па дзевяць. Прапаноўвалі лекавыя ягады і па 7 рублёў за літр.
Безумоўна, цікавіла пакупнікоў не толькі гародніна і садавіна. Свежае мяса, каўбасы, курыныя рулеты, шашлык ды хлебабулачныя вырабы можна было набыць у палатцы філіяла “Жабінкаўскі” Брэсцкай міжрайбазы. Прадаўцы заўважылі, што мясная прадукцыя разыходзілася добра і на першым кірмашы, і падчас другога.
Не змяншалася чарга і каля аўтамабіля з жывой рыбай. “ВэстФішІнвест” прапаноўваў люстраных карпаў і амураў, карасёў і таўсталобікаў, якія самі плылі ў рукі пакупнікам.
Нехта аматар рыбнай “лоўлі”, а іншы — жывёлагадоўлі. Такім у дапамогу была гандлёвая кропка камбікормавага завода з шырокім асартыментам розных кармоў для жывёл.
А вось жадаючыя падсаладзіць сабе жыццё станавіліся ў чаргу да аўтамабіля цукровага завода. Прадпрыемства прапаноўвала цукар па 2,30 рубля за кілаграм, і, трэба сказаць, прадукцыя разыходзілася на ўра.
Атрымлівалі асалоду пакупнікі і ад розных гатункаў мёду. Як пчолкі, зляталіся да шматлікіх кропак з гэтым карысным ласункам.
Хто набыць саджанцы завітаў — не пашкадаваў: выбар маладых дрэўцаў яблынь, сліў, персікаў, абрыкосаў, вішань, груш, якія прапаноўвалі пладова-ягадныя гадавальнікі з розных раёнаў Брэстчыны, быў вельмі багаты.
— Вы заўважылі, што сёння іх нашмат больш, чым было ў першую кірмашовую суботу? — спыталася ў мяне жыхарка Жабінкі Ніла ЯРМОЛІК, якая завітала на гарадскую плошчу, каб купіць саджанец абрыкоса.
Гэта пацвердзілі і іншыя пакупнікі, якія прыдзірліва і ўважліва выбіралі новых “жыхароў” сваіх садоў.
— А яшчэ сёння на кірмашы з’явіліся шарсцяныя шкарпэткі і рукавічкі ды ўсходнія ласункі, якіх не было ты-дзень назад, — заўважыла Вераніка ПЯТРЫНЧЫК. Разам з дачушкай Дамінікай яна прыйшла па сакавітыя вітамінныя яблыкі для маленькай, а тут вочы разбегліся ад прывабных прапаноў.
Прыцягвала сваім бляскам і гандлёвая кропка з біжутэрыяй маскоўскага завода “Чырвоная прэсня”. А як купілі пярсцёнак ці завушніцы, то час і на вопратку, галаўныя ўборы ды на абутак падзівіцца. Жадаючыя маглі зрабіць гэта ў палатках гандляроў з Баранавічаў.
Рамеснікі прапаноўвалі драўляныя лыжкі, раздзелачныя дошкі, вязаныя цацкі. Не абышлося і без вострых адчуванняў, якія надавала бяспройгрышная латарэя. За 5 рублёў можна было выйграць мяккія цацкі розных памераў.
Адным словам, абы былі б грошы, а кірмаш быў харошы! Наталля ВАЛОШКА Фота аўтара
Маленькому Максимке ПЛЫТНИКУ пошёл второй месяц. Появления малыша на свет с нетерпением ждали мама и папа, а также многочисленные родственники. Первенец засыпает на маминых тёплых руках под колыбельные и уже радует близких своей улыбкой. Взрослые гадают, каким же вырастет их Максимка, ведь он родился 21 сентября, в Международный день мира!
— Драчуном ему явно не быть — будет всех ребятишек мирить, — улыбаясь, говорит мама Татьяна. — Пусть все ребятишки растут хорошими людьми, чтобы у них было счастливое детство, а впереди — только светлое будущее. Главное, чтобы были мир и согласие в семье, в стране и мире!
В День мира произошло счастливое событие и в семье ЗИМИЧЕЙ — родилась доченька, которую назвали Марией. Встречать маму Кристину из роддома вместе с папой Анатолием поехала старшая семилетняя дочка — она так ждала появления на свет маленькой сестрички! Теперь девочка каждую свободную минуту посвящает малышке, с нетерпением ждёт, когда та чуток подрастёт, чтобы вместе поиграть в куклы.
Кстати, в Международный день мира в Брестском областном родильном доме появились на свет 39 деток. Родители малышей, которые родились 21 сентября, получили памятные сертификаты «Дитя мира». Не исключение — и наши Максим и Мария. По инициативе члена Совета Республики Национального собрания Республики Беларусь, председателя Жабинковской районной организации ОО «Белорусский фонд мира» Анатолия ШОЛТАНЮКА их родителям с наилучшими пожеланиями были вручены сертификаты «Дитя мира» и памятные подарки.
— Появление на свет малышей мы связываем с нашим будущим, с процветанием нашей страны и общества. Эти крохотные мальчики и девочки продолжают эстафету жизни. Пусть ребятишки, что появились на свет в Международный день мира, растут настоящими патриотами своей страны, прославляют нашу Беларусь на международной арене, а главное, живут с миром в душе, семье и обществе. Светлана КИСЛАЯ Фото автора
Украина располагает достаточным ядерным потенциалом для создания «грязной бомбы». Такое мнение высказал гендиректор Центра политической информации (Россия) Алексей Мухин.
Он прокомментировал возможные попытки создания и применения «грязной бомбы» на территории Украины. «Когда-то давно умный политик сказал: «Меня не интересуют ваши намерения, меня интересуют ваши возможности». К сожалению, у украинской стороны намерения совпали с возможностями. Украина сейчас, пусть и в усеченном виде, но располагает тем потенциалом, которым владела советская ядерная промышленность. Там остались специалисты и ядерные объекты. К сожалению, все это позволяет сконструировать ту самую пресловутую «грязную ядерную бомбу». То есть боевой заряд, снабженный ядерными отходами в том или ином виде, который привнесет элемент техногенной катастрофы на достаточно большом участке суши», — рассказал Алексей Мухин.
По мнению политолога, сам факт применения такого заряда открывает ящик Пандоры. Он напомнил, что в человеческой истории уже применялись ядерные бомбы в отношении японских Хиросимы и Нагасаки. «Мы прекрасно помним, кто и зачем это сделал. Насколько бессмысленным и ужасающим был этот акт, который ужаснул человечество. Этого хватило больше, чем на половину столетия, чтобы мы держали себя в руках. Но поколения сменились, и люди забыли об опасности применения подобного вида вооружений», — считает Алексей Мухин.
Он добавил, что веселость и бодрость, с которой украинская сторона наносит удары по Запорожской АЭС, наводит на очень грустные размышления: «У этих ребят есть возможности и желание для создания подобного рода инцидента. При этом они обвиняют Россию сначала в попытках применения тактического оружия. Теперь они уже обвиняют Россию в том, что она будет применять «грязную ядерную бомбу». Логики здесь нет никакой, но когда у маньяков была логика?»
В заключение Алексей Мухин отметил, что ситуация очень серьезная. Поэтому Россия сейчас бьет во все колокола и выносит этот вопрос на самый высокий уровень. По мнению политолога, российская сторона делает все, чтобы предотвратить подобного рода инцидент. Если об этом не говорить и не обращать на это внимания, то ВСУ вполне могут устроить подобную провокацию.
В 2014 году украинка Юлия Засенкова чудом не попала в Дебальцевский котел, заварившийся меньше чем через полгода после отъезда ее семьи. Первое время девушка думала, что скоро вернется домой, а сегодня ее мысли совсем о другом. В Осиповичах нашла работу, встретила своего мужа и родила дочь. Сейчас семья строит большой дом и мечтает, что в него переедут из Украины и родители Юлии. // «ТЕПЕРЬ МЫ БЕЛОРУСЫ!» В новом проекте БЕЛТА истории эмигрировавших в Беларусь. Каждый из них ехал в чужую страну начинать всё с нуля, а в итоге назвал ее своим домом.
В четверг, 20 октября, состоялось заседание рай-исполкома, на обсуждение выносилось два вопроса. О том, как реализуется подпрограмма 2 «Доступная среда жизнедеятельности инвалидов и физически ослабленных лиц» Государственной программы «Социальная защита на 2021-2025 годы», доложила начальник управления по труду, занятости и социальной защите Татьяна МАРИНИЧ.
— Одним из приоритетов государственной социальной политики является создание условий для качественного развития человеческого потенциала, здоровой и достойной жизни населения, в том числе на основе реализации мер по созданию комфортных условий жизнедеятельности, обеспечению доступности социальных услуг для уязвимых категорий граждан, — отметила Татьяна Васильевна.
30 июня текущего года Президент Беларуси подписал Закон №183-З «О правах инвалидов и их социальной интеграции», которым определено, что доступная среда — это состояние и качество среды обитания, в том числе транспортных средств, информационной и коммуникационной среды, позволяющей инвалидам реализовывать свои права и участвовать в жизни общества наравне с другими людьми. Действующим законодательством определены требования по созданию условий инвалидам для беспрепятственного доступа к объектам социальной, транспортной и производственной инфраструктур, независимо от форм собственности. Их реализация позволяет сделать окружающую среду более доступной для людей с инвалидностью различных групп (с нарушением опорно-двигательного аппарата, слуха и зрения, центральной нервной системы и т.п.), граждан престарелого возраста, родителей с детьми в возрасте до 3 лет и детьми-инвалидами. Доля указанных категорий граждан составляет около 25 процентов общей численности населения района.
В рамках указанной подпрограммы за бюджетные средства в прошлом году была оборудована Хмелевская средняя школа. Произведены следующие работы: обустроен пандус с поручнями; нанесена контрастная маркировка на стеклянные полотна дверей и дверную ручку на входе в здание; появилась предупредительная тактильная полоса перед началом лестницы на главном входе; установлены кнопки вызова персонала, мнемосхемы, универсальные тактильные таблички со шрифтом Брайля и др.
В нынешнем году полная доступная среда создана в средней школе № 1 г. Жабинки. На 2021-2025 годы запланировано создание полной доступной среды в Жабинковском территориальном центре социального обслуживания населения и центральной районной больнице.
В прошлом году для дублирования общедоступной информации для людей с инвалидностью по зрению было закуплено и установлено 11 табличек со шрифтом Брайля.
В нынешнем году приобретены две кнопки вызова персонала, тактильная вывеска со шрифтом Брайля с наименованием организации и режимом работы. В центральной районной больнице выполнены работы по устройству пандуса с поручнями на служебном входе в поликлинику.
Мероприятия на вышеуказанных объектах будут продолжать реализовываться в 2023-2025 годах.
На ближайшие три года запланировано создание полной доступной среды в Ленинской СШ, ЦКРОиР, в административном здании райисполкома.
Контроль за исполнением мероприятий подпрограммы 2
осуществляет межведомственный совет по проблемам инвалидов. В его составе — представители структурных подразделений райисполкома и общественного объединения инвалидов.
На всех объектах, включенных на 2022 год в план деятельности заказчиков по достижению целевых показателей и ожидаемых результатов подпрограммы 2, проведены мониторинги с участием заместителя председателя правления областной организации общественного объединения «БелТИЗ», а также председателя районной организации Белорусского общества инвалидов.
— Планируется ввести республиканскую базу данных автоматизированной информационной системы «Доступная среда», в которой будут отражены сведения о доступности всех объектов социальной и транспортной инфраструктуры, определены чёткие требования к доступности различных объектов, — рассказала Татьяна Маринич. — Любой гражданин сможет воспользоваться данными базы в повседневной жизни. Возрастает роль и общественных объединений инвалидов.
Второй вопрос на повестке дня — обсуждение несчастного случая при проведении лесозаготовительных работ, в результате которого погиб работник.
— Департаментом государственной инспекции труда Министерства труда и социальной защиты Беларуси было проведено специальное расследование данного несчастного случая, — рассказала Татьяна Маринич.
По результатам расследования были установлены лица, допустившие нарушения актов законодательства о труде и об охране труда, технических и локальных нормативных правовых актов. Виновные привлечены к ответственности.
Для предупреждения и недопущения подобных про-исшествий исполкомом даны рекомендации субъектам хозяйствования. По обсуждаемым вопросам члены исполкома внесли предложения. Светлана БЕЛЯК